ВИ́РІЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́різати. На ньому [столі] в дерев’яній мисці лежали тілько що вирізані золотисто-бурштинові крижки меду (Фр., II, 1950, 185); — Щось поболює в лівому боці, — брався за бік Гриць. — У мене ж не вирізаний апендицит (Рудь, Гомін.., 1959, 55); Бабуся підвелась, взяла на комоді велике фото, вставлене в химерну рамку, вирізану лобзиком з дикту (Коп., Земля.., 1957, 62); Ще двоє [теслярів] прикрашали фронтон будинку чудовими візерунками, вирізаними по дереву (Мокр., Острів.., 1961, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 470.