ВИРІ́ЗУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. вирі́зувати. Частини матеріалу клином зсуваються відносно інших: при обтісуванні колод сокирою, при вирізуванні пазів у дереві стамескою (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 17).
2. Спосіб вишивання. Вирізування звичайно комбінують з гладдю (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 55); // Прикрашання різьбленим орнаментом речей з дерева.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 470.