ВИ́РІСТ, росту, ч. 1. Дія за знач. ви́рости 1 і ви́ростити 1. Хіба ж не треба рук моїх для виросту садів вишневих? (Рильський, І, 1956, 333).
До ви́росту — поки виросте. До виросту нехай живе у вас дівчина (Сл. Гр.); На ви́ріст — більший, ніж треба, з розрахунком, що дитина виросте (про одяг, взуття). Пальто, правда, було трохи завелике, але я не журився — на виріст (Збан., Малин. дзвін, 1958, 156); І хлопчак починає чеберяти по хатинці незграбними.., пошитими на виріст чоботищами (Стельмах, Хліб.., 1959, 220).
2. Виступ на живому організмові. Як мешканець водного середовища, рак дихає зябрами — ніжними бахромчастими виростами тіла (Зоол., 1957, 38); Клітини епідермісу багатьох рослин часто утворюють на своїй поверхні особливі вирости, які називаються волосками. (Практ. з анат. рослин, 1955, 66).
3. діал. Зріст. На виріст, і на силу, й на личко у батька удавсь (Вовчок, І, 1955, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 471.