ВИ́СВАРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́сварити. Явдоха знову промовчала, і перший раз у житті пішов Павло на роботу не висварений та не вилаяний жінкою (Тют., Вир, 1960, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 479.