ВИСВЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СВЯТИТИСЯ, ячуся, ятишся, док., церк. 1. Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання. Вони [брати] попросили одного старого священика, котрий вже не мав парафії, "наблюдати" вільшаницьку парафію, доки Харитін висвятиться на священика (Н.-Лев., III, 1956, 12); Скінчивши теологію, він оженився, висвятився.. і зараз першого року повдовів (Фр., VII, 1951, 296).
2. тільки недок. Пас. до висвя́чувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 481.