ВИСИПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СПАТИ, плю, пиш; мн. ви́сплять; док., розм., рідко. 1. Спати, просипати протягом довгого часу. Виспав усю ніч (Сл. Гр.).
2. тільки док., перех. Домогтися кого-, що-небудь, одержати що-небудь внаслідок сну. Виспать коваля і бондаря (Номис, 1864, № 11325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 483.