ВИ́СКУБАНИЙ і ВИ́СКУБЛЕНИИ, а, е. Дієпр пас. мин. ч. до ви́скубати і ви́скубти. Навколо озера —зелена трава, старанно вискубана (Збан., Малин. дзвін, 1958, 34); Тримаючи в руках шмат вискубленого русявого волосся, пастир духовний докірливо хитав головою (Ковінька, Як мене купали.., 1958, 15),
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 487.