ВИ́СКІПАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Виколупати що-небудь звідкись.
2. перен. Старанно шукаючи, знайти кого-, що-небудь. [Марта:] Ну й моторний же хлопець! [Устя (до Секлити):] Де ви такого вискіпали? (Стар., Вибр., 1959, 629); — Майстре Людвігу,.. Де се ви таку дурницю вискіпали? — сі слова крикнув кардинал (Л. Укр., IV, 1954, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 487.