ВИСОКОШАНО́ВНИЙ, а, е. Гідний великої пошани, поваги (вживається при офіційно-ввічливому звертанні до кого-небудь або в розмові про когось). Високошановний Михайле Петровичу! Засилаючи своє вітання сердечне в цей веселий день, бажаю Вам здоров’я (Л. Укр., V, 1956, 141); — Його [Гальванеску] особа і його володіння недоторкані для простих смертних. Навіть якби виникла потреба потрусити високошановного доктора.., то й тоді я мусив би прохати телеграфом дозволу в найвищих органів влади (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 495.