ВИСОТА́, и́, ж. 1. Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. Там [на палаці].., на страшенній висоті, стояло щось біле (Мирний, III, 1954, 303); Не висотою хмарочосів вимірюється гідність народів, а високістю мети і намірів! (Довж., III, 1960, 70); // Віддаль від земної поверхні по вертикалі вгору. З висоти старої груші видно довкола величезні горизонти прекрасного світу (Смолич, II, 1958, 49); Волох вів літака на висоті двохсот метрів (Собко, Зор. крила, 1950, 36); // Відстань якоїсь точки, частини земної поверхні по вертикальній лінії від рівня моря.
Набира́ти висоту́ див. набира́ти.
2. Простір на великій віддалі від землі. Сіяє сонце з висоти (Нех., Під.. зорею, 1950, 39); Лелека пливе в висоті (Рильський, Вибр., 1940, 39).
3. Будь-яка частина земної поверхні, вища від навколишнього простору. І ви, канівські рідні висоти із живим, вічно трепетним серцем Тараса, ви ж для нас вищі од усіх на світі гір! (Тич., II, 1957, 112); Один по одному підіймалися мінометники на висоту за командиром роти (Гончар, I, 1954, 53).
4. перен. Високий рівень розвитку чого-небудь. [Мойсей:] Так, з низин.. Я хотів їх [рабів] підвести Там [туди], де сам став, до світлих висот І свободи, і честі (Фр., XII, 1953, 511); Мрію я про той близький час, коли.. всі висоти культури будуть і в селянина напохваті (Ю. Янов., II, 1954, 127); Чернишевський і його соратники на величезну висоту підняли суспільно-політичну, зокрема історичну думку в Росії (Ком. Укр., 12, 1966, 42).
◊ Бу́ти (стоя́ти) на висоті́ чого і без додатка — задовольняти високі вимоги. [Соняшник:] Потрібно, щоб і цемент, і вапно, і все інше — було на висоті. Адже відповідатимемо ми самі! (Дмит., Дівоча доля, 1960, 33).
5. Величина, розмір, рівень чого-небудь. Висота тиску; Висота температури.
∆ Висота́ зву́ку — якість звуку, яка визначається переважно частотою коливань.
6. мат. Перпендикуляр, опущений з вершини фігури або тіла на основу, а також довжина цього перпендикуляра.
7. астр. Кут між площиною горизонту і напрямком на світило.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 495.