ВИСО́ТНИЙ, а, е. 1. Стос. до висоти (у 1-3 знач.). Висотна хвороба; Висотні сходження.
2. Дуже високий, багатоповерховий. Мов голі, височенні скелі, виднілися витягнуті вгору висотні будинки (Дмит., Розлука, 1957, 289); Осторонь димарів, просто посеред кучерявого виноградника, зростала третя висотна споруда (Вол., Озеро.., 1959, 3).
3. спец. Признач., пристосований для польотів на великій висоті. Висотна ракета; Висотний двигун; // Який відбувається на великій висоті. Висотні польоти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 496.