ВИ́СПА, и, ж., діал. Острів. Так була, кажу, попід панським садом, на великому ставу, роблена виспа (Вовчок, VI, 1956, 297); Там, мій сину, на тім морі, На гирлі Дунаю, Стоїть виспа невелика З крутими скалами (Рудан., Тв., 1956, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 497.