ВИ́СПОВІДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. церк. Покаятися на сповіді в своїх гріхах. Висповідавшись, прийшла вона з церкви і.. лягла мерщій спати (Мирний, III, 1954, 60).
2. перен. Відверто розповісти про свої переживання, заповітні думки, висловити погляди і т. ін. А Опанас, очевидячки, рад був, що може перед кимось висповідатися, що знайшов слухача, який розуміє його (Фр., IV, 1950, 288); — Я не втерпів і висповідався перед моїм напарником з інвалідної команди (Ю. Янов., II, 1954, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 498.