ВИСТАВА́ТИ 1, стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док. чого і без додатка, безос., заст. Вистачати. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку (Номис, 1864, № 4884); Зрубаю три старі дерева, то вистане матеріалу на рік або й на два (Фр., II, 1950, 130).
ВИСТАВА́ТИ2, стає́, недок., ВИ́СТАТИ, стане, док. діал. Виступати (у 2, 4 знач.). Ніч лягла на землю та й вкрилась великою, чорною плахтою, з-під котрої виставали якісь страшні, темні мари (Кобр., Вибр., 1954, 174); Наперед виставав, високо підмурований ганок (Фр., VIII, 1952, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 498.