ВИСТАРЧА́ТИ, а́є, недок., ВИ́СТАРЧИТИ, ить, док., діал. Вистачати. Той дім, на вигляд такий тихий, був цілим її щастям, вистарчав їй у всім (Кобр., Вибр., 1954, 11); [Юлія:] Ми тут тілько четвертий день, але стілько гризоти зазнали, що й на рік би вистарчило (Фр., IX, 1952, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 500.