ВИСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш і ВИСТРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СТРОМИТИ, млю, миш; мн. ви́стромлять; док., перех. Виставляти що-небудь звідки-небудь або з-за чого-небудь, з-під чогось назовні. Незаможники та комсомольці підносять руки. Середняки несміливо вистромлюють руки, але зараз їх і спускають (Мик., І, 1957, 67); Пси нехотя вистромляли голови в спідню ворітницю й не то ліниво, не то здивовано гавкали (Ле, Ю. Кудря, 1956, 83); Вистромив дід Іванюта свою сиву голову з-за комина, витяг шию, уважно слухає нову людину (Кир., Вибр., 1960, 356); Вистромивши бороду із-під рядна, спить [Іустин] на дивані (Тич., II, 1957, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 503.