ВИСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТУПИТИ, плю, пиш; мн. ви́ступлять; док. 1. Виходити наперед, відокремившись від кого-, чого-небудь. — Корнію, Корнію! А де ти? — Ось де, тутечка, ніде не згубився, — озивається поволі Корній, виступаючи з гурту товаришів (Л. Укр., III, 1952, 569); Здивовано виступає з натовпу.. Мануйло. — Даниле, ти? (Гончар, Таврія.., 1957, 306); Стояли мовчазні навколо, Лиш вітер розвівав чуби. І виступив кобзар з юрби (Павл., Бистрина, 1959, 28); // тільки док. Вийти звідки-небудь, із-за чогось. Весною затопляє так, хоч човном їдь, як із сінець виступиш (Барв., Опов.., 1902, 267); З темряви виступив Денис, пильно придивляючись до прибулих (Тют., Вир, 1964, 148); Із-за товстого дуба нам назустріч виступив невисокий, круглий, як качан, хлопчина (Збан., Ліс. красуня, 1955, 4).
2. перен. Ставати видним, з’являтися, показуватися. Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима, і всі речі Почнуть із темряви помалу виступати (Л. Укр., І, 1951, 180);
Смуга берега.. все ясніше виступала з туману, який хутко розвіювався (Донч., III, 1956, 350); Корма так високо піднялася вгору, що стерно на три чверті виступало з води (Трубл., Лахтак, 1953, 29); // Виявлятися, проявлятися.
3. тільки недок. Йти поважно, не поспішаючи. Прищенко гордо виступає і, граючи очима, допитується: — А що — узяв? (Мирний, III, 1954, 25); Виступала вона тихо, як пава, але твердо і ніби гордо (Морд., І, 1958, 134); Векла враз пішла в танець, плавно виступала, вигиналася, смуглява та вродлива (Горд., II, 1959, 159).
4. тільки недок. Видаватися наперед; випинатися. З боків гори місцями виступало сіре каміння (Н.-Лев., І, 1956, 195); Коло.. стіни притулилася груба, виступаючи в хатину широкою лежанкою (Мирний, I, 1954, 205); На вугластому обличчі з твердим підборіддям виступав прямий ніс (Панч, В дорозі, 1959, 103).
5. Говорити перед публікою, виголошувати доповідь, промову, робити заяву, інформацію і т. ін. (на зборах, конференції, мітингу тощо). Він нині виступав на зборах (Рильський, Поеми, 1957, 189); Коли вона [Лукія] виступає на партконференції, то не одного з присутніх кидає в жар (Гончар, Тронка, 1963, 81); На мітингу виступило двоє із броненосця (Панч, Гарні хлопці, 1959, 16); // Виконувати перед глядачами літературний, музичний, драматичний або ін. твір, гімнастичні вправи тощо. — Та й я ж ніколи не виступав на сцені (Л. Укр., III, 1952, 701); У нас виступатимуть гуртки: музичний, драматичний, літературний, фізкультурний… (Ів., Вел. очі, 1956, 33); Хтось із дівчат подав записку, щоб виступив ще один наш співак (Кучер, Чорноморці, 1956, 63); // Публікувати свій твір, статтю і т. ін. В літературі вперше виступив 1890 року, у Львові, в часописі для дітей "Дзвінок" (Коцюб., III, 1956, 218); // Удрукованій праці публічно висловлювати свої думки, погляди. Радіщев виступив грізним обвинувачем самодержавно-кріпосницького ладу (Вісник АН, 9, 1949, 54); Цю статтю вже можна було написати давно, але його до останнього часу невідступно мучила думка, чи має він право виступити в пресі (Стельмах, II, 1962, 280).
6. З’являтися на поверхні чого-небудь, проступати зсередини; показуватися. Христя то почервоніє, то побіліє, аж сльози їй на очі виступають (Мирний, III, 1954, 155); Знала дівчинка в лісі дуб, з якого виступав сік (Донч., IV, 1957, 104); Комісар відчув, як піт виступив йому на скронях (Собко, Шлях.., 1948, 49); Стала поправлятись Оленка.. Щодня вона міцніла, іноді на білому, як полотно, лиці виступить рум’янець (Горд., II, 1959, 25).
7. Виходити за свої межі (про ріку, воду). Ріка хвилювала. Вона була зворушена і, здавалось, хотіла виступати з свого русла (Коб., III, 1956, 430); О, водо українських рік, Не раз ти кров’ю зчервонилась, Не раз від трупів козаків Ти виступала з берегів і панським трупом затруїлась! (Рильський, І, 1956, 182); Вода виступила з берегів і тисячними потоками розливалася по таборі (Фр., VI, 1951, 124).
8. Залишати попереднє місцеперебування, стоянку, вирушати в похід. А козак добре дбає… Холодною криничною водою коня напуває, У поход виступає (Укр.. думи.., 1955, 20); Із города, із Глухова Полки виступали (Шевч., І, 1951, 250); Левченко позавчора виступив кудись із своїм загоном (Мик., II, 1957, 282).
9. Активно діяти, боротися або воювати за кого-, що-небудь, проти кого-, чого-небудь. Волиняни, які були прославленими воїнами, часто виступали проти турків, татар та вкривали славою українську зброю (Мельн., Коли кров.., 1960, 8); [Неофіт-раб:] А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас! (Л. Укр., II, 1951, 241); // Діяти, виявляючи себе, свої переконання, своє ставлення до кого-, чого-небудь. Трудящі нашої країни виступили не тільки як руйнівники старого, експлуататорського ладу, але і як творці нового, соціалістичного суспільства (Наука.., 2, 1958, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 504.