ВИСТЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТЬОБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Прошивати що-небудь стібками.
2. тільки док., розм. Вибити, висікти кого-небудь батогом, різкою; б’ючи, позбавити якихось рис. Добрий господар зуміє вистьобати норови з коня: не басуватиме у повозці (Л. Янов., І, 1959, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 505.