ВИСЬО́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЬОРБАТИ, аю, аєш, док., перех. Сьорбаючи, випивати або з’їдати що-небудь без залишку. Висьорбував [Микола] миску юшки, де вчора варилась картопля, та йшов з косою (Ю. Янов., І, 1958, 51); Мовчки висьорбали його [розсіл], з’їли м’ясо (Фр., II, 1950, 80); Висьорбавши чуть тепленький, олією засмажений борщ, він якимсь, зрозумілим тільки Мокрині натяком, виказав, що поїв би ще чого-небудь (Іщук, Вербівчани, 1961, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 507.