ВИСІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́СІКТИСЯ, ічеться, док. 1. розм. Розщеплюючись на кінцях, відламуватися дрібними частинками, випадати (про волосся, волос). Грива коневі геть висіклася (Сл. Гр.); Висіклися вуса Мартина Івановича. Не стало тієї пишноти і краси, як колись (Коп., Тв., 1955, 289); // Розлазитися по нитці на згинах, краях одежі (про тканини).
2. Тільки недок. Пас. до висіка́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 485.