ВИТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТАНЦЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. і без додатка, розм. 1. тільки недок. Танцювати з запалом, з натхненням або довго. Як вітер, літає Марина, танцює-витанцьовує (Н.-Лев., І, 1956, 113); Яків і Зуб, схопившись за руки, безшумно витанцьовували по кімнаті якийсь дикий танок (Вас., IV, 1960, 30).
2. тільки недок., перен. Швидко рухатися, раз у раз міняти положення. Промені прожектора витанцьовували на воді (Ткач, Крута хвиля, 1954, 275); Витанцьовують на потилиці [о. Вікентія] рештки заяложених патлів, а на рясі відстовбурчуються необтрушені соломинки (Стельмах, Хліб.., 1959, 419).
3. Іти, виходити, рухаючись, як у танці. Попереду витанцьовував круторогий баранець, за ним вівці, далі йшов Ясь і грав на скрипці (Ів., Вел. очі, 1956, 40); Назустріч в шанобливому поклоні не вийшов, а витанцював бровастий гардеробщик (Збан., Переджнив’я, 1955, 217).
4. тільки док., заст. Танцюючи, добути що-небудь
5. тільки док., заст. Перемогти в танці майстерністю чи тривалістю виконання. [Радько:] І на співи [Павло] митець. Або нехай хто проти нього витанцює гайдука.. чи хоч і запорізького козака? (Кроп., II, 1958, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 507.