ВИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́ти2; // у знач. прикм. Зроблений за допомогою скручування, зсукування. І всякі були в нього перстені: і незабудьки, і змійки, і виті, і ланцюжком (Вовчок, Опов., 1937, 117).
2. Петлястий, нерівний, який має звивини. Звірині тропи, кручені та виті, Він по снігу й чорнотропу читав Нехибно (Рильський, II, 1956, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 509.