ВИТКИ́Й, а́, е́. 1. Який має властивість під час росту витися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини). Вікна виходили в сад, де на тлі безкрайого моря повзли візерунчастим різьбленням альтанок виткі троянди (Тулуб, Людолови, І, 1957, 254); Щороку навесні з кореневищ хмелю виростають довгі, іноді до 18 м, виткі.. стебла (Лікар, рослини.., 1958, 165).
2. Кучерявий, непрямий (про волосся). На темному, виткому волоссі [дівчини] — білий вовняний шарфик (Хор., Ковила, 1960, 25); Виткі, чорні до блиску коси розкішно спадали їй на плечі (Гончар, І, 1954, 462).
3. Звивистий. Сходи були такі тісні, круті й виткі, що спускатися вниз було старому тяжче, ніж лазити нагору (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 385); Тут ріка, стежина в ліс біжить витка (Дор., Три богатирі, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 513.