ВИТЛУМА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТЛУМАЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Роз’яснювати, давати вичерпне пояснення, тлумачення чому-небудь. Голота ж не вважала за потрібне витлумачувати перед кимсь свої вчинки (Вільде, Сестри.., 1958, 18); // Перекладати. За перекладача був болгарський солдат. Сяк-так він витлумачив Павлові комендантові слова (Кучер, Голод, 1961, 351).
2. Уясняти собі, розуміти так чи інакше що-небудь. Харкевич ніколи не знав, як витлумачує Козлов його думки (Голов., Тополя.., 1965, 18); Моє застереження хитрючі майстри витлумачили по-своєму (Збан., Малин. дзвін, 1958, 59); Він не подумав про те, що громадськість може саме так витлумачити його вказівку (Руд., Вітер.., 1958, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 513.