ВИТОРГО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОРГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Одержувати гроші від продажу чого-небудь. Заставляла [Юля] на останні копійки, які він виторговував за рибу, купувати морожене, водити в кіно, слідувати за нею по п’ятах, куди б вона не йшла (Тют., Вир, 1964, 449); На гроші, що їх виторгувала Євка, в Стефана було десять дірок, і він не знав, яку з них запхнути (Чорн., Пісні.., 1958, 38); А дехто вже пускався берега, прикидаючи, скільки можна виторгувати за свої статки (Стельмах, Хліб.., 1959, 205).
2. розм. Торгуючись, домагатися зниження запрошеної або збільшення пропонованої ціни. За щасливий п’ятак Моня виторгував у знайомої булочниці велику суху булку (Козл., Ю. Крук, 1950, 205); Цілу годину торгувався, щоб виторгувати більше двох тисяч калиму за Тозі-хон (Ле, Міжгір’я, 1953, 132); // перен. Домагатися поступки в чому-небудь. Навіть право на писання листів приходиться виторговувати, бо мій лікар кожний раз, коли.. застає мене з пером в руках, лається зо мною (Л. Укр., V, 1956, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 515.