ВИ́ТОРОХТІТИ, хчу, хтиш, док., розм. 1. неперех. Торохтіти, робити шум протягом певного часу. Виторохтіла миша всю ніч (Сл. Гр.).
2. перен., перех. Домогтися чого-небудь настирливою розмовою. — Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій: щось-таки та виторохтять (Н.-Лев., III, 1956, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 515.