ВИТО́ЧУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею. У нас є чудова майстерня. Тут ми вивчаємо мотори, навчаємось виточувати на верстатах різні речі (Збан., Мор. чайка, 1959, 216); Як зварили хлопці сталь, Токар виточив деталь (Шпорта, Запоріжці, 1952, 84); Ось соснина пахне, це — да! Поки виточиш з неї, приміром, ніжку до столу — п’яний робишся (Ткач, Крута хвиля, 1956, 79); * Образно. Говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (Гончар, І, 1954, 87).
2. Вистругувати що-небудь з дерева, вирізувати з каменю і т. ін., дуже добре вирівнюючи, вигладжуючи поверхню. Не минувши дрібниці ні однієї, Шхуну з жовтої кості виточує він (Перв., II, 1958, 94).
3. Робити гострим; вигострювати.* Образно. Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Л. Укр., І, 1951, 126).
4. Вигризаючи, виїдаючи, вирізуючи або ударяючи, робити в чому-небудь заглибину, виїмку. Зсередини [деревини] шашіль виточує гниле суччя (Мирний, III, 1954, 23); Сила удару кожної піщинки невелика, але.. вона в твердій породі виточує заглиблення (Фіз. геогр., 5, 1956, 109).
ВИТО́ЧУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Повільно випускати рідину крізь вузький отвір; виціджувати. Розплакуються берези, і винахідливий ветеринар Гнат Яворина виточує з них сік для поранених і простуджених (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 32); Хто може виточити кров мого серця, коли я ще живий (Коцюб., І, 1955, 417); * Образно. Відчув [Івоніка], як страх виточив йому краплі поту на чоло (Коб., II, 1956, 206).
2. перен. Поступово забирати, віднімати що-небудь у когось, позбавляти чогось. [Монтаньяр:] Якби так без крові я з тебе виточити міг ідею, то кров і тіло хай би пожили (Л. Укр., II, 1951, 166); Мені бої не виточили сили, І, надточивши, не зрідили кров (Стельмах, Жито.., 1954, 41).
◊ Ви́точити сльо́зи (з оче́й) — своїми вчинками, діями примушувати когось плакати. Вона кинулася була розважати Пріську,.. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Мирний, III, 1954, 19); А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (Стор., І, 1957, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 516.