ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Виявляти примхи, вигадувати що-небудь; вередувати. Ну, годі витребенькувати! Слухай сюди (Барв., Опов.., 1902, 86); — Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра, а як зв’язали руки, то зараз і почне витребенькувати… І те не так, і друге не по ній!.. (Мирний, II, 1954, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 517.