ВИТРІШКУВА́ТО. Присл. до витрішкува́тий 1. Дід Медок перекинувся на живіт, виповз на край печі й витрішкувато поблимував на Нєдєліна (Логв., Давні рани, 1961, 163); З комина витрішкувато дивились червоні голуби з підведеними білою глиною ногами (Стельмах, II, 1962, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 519.