ВИ́ТУПАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Те саме, що ви́топтати. Ой, хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Сл. Гр.).
2. неперех. Ходити, тупати певний час. Цілий день витупала, пораючись (Сл. Гр.).
3. перех. Тупаючи, обтрусити, обчистити (валянки і т. ін.). Витупав [Гопченко] у сінцях ноги, зайшов до хати і з погордою кинув Любці до ніг зайця (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 521.