ВИ́ТУРЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Те саме, що ви́турити. — Я, бувши тобою, давно б витурлив їх просто-таки стусанами та потиличниками.., — сказав Павлусь (Н.-Лев., IV, 1956, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 521.