ВИ́ТЯГАТИ, аю, аєш, док., перех. Вибрати що-небудь звідкись за кілька або багато разів. [Василина:] Мусила знов бігати по воду аж на чужу вулицю, бо з нашої криниці знов воду витягали (Кроп., III, 1959, 175).
ВИТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ВИТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТЯГТИ і ВИ́ТЯГНУТИ, гну, гнеш; мин. ч. ви́тяг, ла, ло і ви́тягнув, нула, ло; док., перех. 1. Тягнучи, розтягаючи, збільшувати що-небудь у довжину. Як короткий [язик], то витягнуть (Номис, 1864, № 1203); * Образно. Коли ж між ними [депутатами Державної думи] є яка нерівність, то її хутко вирівняють: хто дуже довгий — укоротять, а хто куций — витягнуть (Сам., II, 1958, 295); // Розташовувати, ставити кого-, що-небудь в одну лінію. Офіцер скрикнув: "Заходи!" Уперед вискочив один москаль, за ним другий, третій, — мов з мички виводила молодиця довгу нитку, — так одним словом офіцер витягав у довгу вірьовку москалів (Мирний, IV, 1955, 194).
2. Випрямляти, вирівнювати, простягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.). Почали нас муштрувати з рушницями. "Праву ногу вперед!" — було крикне. Ти й витягаєш її поперед себе, як ломаку (Н.-Лев., І, 1956, 74); З-під ряднини витягали шиї [діти] й чуйно прислухались до розмови (Головко, II, 1957, 314); Гусак гелгоче, витягує довгу шию (Донч., VI, 1957, 51); Вона машинально витягнула руку, взяла від нього квіти (Кобр., Вибр., 1954, 85); Плигнув [Микола] під ковдру, витягнув ноги і блаженно посміхнувся — нагасався-таки за день (Збан., Курил. о-ви, 1963, 102); // Випинати вперед. — Цип, цип, цип… — витягала губи Марія і тулила до рожевої шиї жовтий пушок (Коцюб., II, 1955, 218).
◊ Ви́тягти (ви́тягнути) но́ги — умерти; здохнути. — Та я тебе так нагодую пиріжками, що ти й ноги витягнеш, шибенику проклятий!.. (Коцюб., І, 1955, 441); В один з днів стало відомо, що кінь Якова Степановича до того зледащів, що витягнув біля озера ноги (Збан., Малин. дзвін, 1958, 196).
3. Тягнучи, виволікати кого-, що-небудь звідкись. Парубок, згинаючись, витягає з кущів човен (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 57); Артилеристи витягували ув’язлу в багнюці гармату (Гончар, Таврія.., 1957, 709); Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев’язувала поранених і витягала їх на собі з-під вогню (Перв., Дикий мед, 1963, 438); Катря витягла з-під себе другий край ряднини і вкрила нею сина (Мирний, IV, 1955, 298); Витягнув мене з-під лави, розкрутив ланцюг (Фр., II, 1950, 20); // Піднімати, тягти кого-, що-небудь знизу вгору. На поверхню витягли двох водолазів, що ходили по морському дну (Трубл., II, 1955, 157); Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (Шиян, Гроза.., 1956, 329); // Діставати, виймати що-небудь звідкись, з чогось. І доки Саможук витягав із свого чемодана їстівне і кип’ятив чай на газовій плитці, Марта вже встигла повернутися (Собко, Серце, 1952, 104); Він з усмішечкою витягнув з кишені перев’язану мотузочком пачку грошей (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 37); // розм. Красти, непомітно виймаючи з чого-небудь. Я.. оглядався, чи не витягне він у мене грошей (Коцюб., III, 1956, 350).
◊ Витяга́ти (витя́гувати, ви́тягти, ви́тягнути) за ву́хо див. ву́хо.
4. перен., розм. Допомагати кому-, чому-небудь вибратися, вийти з скрутного становища. Вона ніколи Йосипа не любила; він їй потрібен був, щоб витягти її з неволі (Мирний, IV, 1955, 57); От витягнуть колгосп з прориву, тоді й на відпочинок можна (Кучер, Трудна любов, 1960, 4); // Примушувати або заохочувати кого-небудь піти, поїхати звідкись, кудись. Дівчата прибіжать, нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть (Вовчок, І, 1955, 21); Я так би хотіла витягти Вас із Гадяча (Л. Укр., V, 1956, 129); Не зрозуміло було, чого це вона витягла дівчат у місто саме у таку пору (Вільде, Сестри.., 1958, 457); Молодий кучерявий червоноармієць аж соромиться ніби. Майже силою товариші його витягли в коло (Головко, І, 1957, 380).
5. перен. Примушувати дати, одержувати з труднощами, виманювати, видурювати. — От уже менші панки та полупанки, так там уже тільки держись! І даєш, і не надаси;.. віддаси, — ще мало, ще витягає (Кв.-Осн., II, 1956, 282); — Нові податки хотять з нас витягти, от що! Знаємо їх! — хвилювались роздратовані попередніми поголосками молдувани (Коцюб., І, 1955, 202); // Докладаючи зусиль, примушувати дати відповідь, домагатися розповіді про що-небудь. — Так, я думав, — з ненавистю в голосі промовив Марко. — Вам нічого не вдасться витягнути з мене (Трубл., II, 1955, 329); [Ганна:] Спочатку все про війну розказував, про інші краї, а тепер зовсім замовк, слова не витягнеш (Корн., II, 1955, 98).
◊ Витяга́ти (ви́тягти, ви́тягнути) [всю] ду́шу з кого — змучувати чим-небудь неприємним, марудним. Я знаю, що то єсть попасти в Петербург на 10 днів — самі "конки" душу витягнуть!.. (Л. Укр., V, 1956, 405); Витяга́ти (ви́тягти, ви́тягнути) [всі] жи́ли з кого — дуже експлуатувати. Проклятий рудий пес Никифор.. висмоктує кров, жили витягає (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 28); Витяга́ти (ви́тягти, ви́тягнути) ко́ристь з кого — чого — домагатися вигоди, прибутку. О. Артемій, дуже розумний зроду, був чоловік практичний, запопадний і вмів витягати якусь користь для себе з усіх тих повітових та сільських начальників (Н.-Лев., IV, 1956, 45); [Феноген:] І сам хазяїн наш всіх научає: з усього, каже, треба користь витягать (К.-Карий, II, 1960, 309).
6. Знаходячи, вибираючи, використовувати, виписувати з тексту. Оце хочу зладити видання своїх віршів.., витягну дещо з попередніх своїх збірників,.. а то ще додам дещо нового (Л. Укр., V, 1956, 320); Ламає [Юхим] всі перешкоди й незвичайно радіє й дивується, коли удається йому витягнути із книги рідну фразу (Вас., І, 1959, 360); — Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони — і всі проти мужика (Стельмах, Хліб.., 1959, 349).
7. Видаляти що-небудь з чогось через всмоктування, висмоктування, за допомогою протягу і т. ін. Його [дим] витягав величезний ковпак над трубою паровоза (Бойч., Молодість, 1949, 312); // тільки док., розм. Випити багато або все (звичайно про алкогольні напої). Витягли [хорунженко з панотцем] самотужки по носатці тернівки, а вишнівкою на дорогу запили (Кв.-Осн., II, 1956, 195); — Ану, пораднице! — промовляє Федір до пляшки. — Заговори мою тугу! — і витягне зразу до половини (Мирний, IV, 1955, 230).
Витяга́ти (ви́тягти, ви́тягнути) жар — знижувати високу температуру (про дію примочок або лікарських рослин, прикладених до хворого місця).
8. Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах). Ніколи ще Оленка не співала з таким запалом. На всю силу легенів, щиро виводила. Треба знати, що на сільськім кутку краще вже ніхто не витягав (Горд., Заробітчани, 1949, 60); На всю душу заливався Данько, витягував на найвищих нотах, аж жили набрякали на шиї (Гончар, Таврія.., 1957, 270); Він ухопив хлопця за вухо, покрутив його так, що сей поневолі витягнув високе "ой" (Фр., IV, 1950, 220).
9. тільки док., також без додатка, розм. Витримати, осилити. У нього справи поки що йшли непогано. Вже здав українську мову і має дві п’ятірки, попереду ще російська та історія. Ну, та нічого, витягне. Він жилавий (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 108); // Виконати що-небудь, справитися з чимсь. В обід здивували хлопці механіка. Обідню перерву.. скоротили на півгодини. Боялися — не витягнуть до двадцять п’ятого жовтня (Трубл., І, 1955, 134); Окремі бригади можуть брати такі зобов’язання, але цех такого плану не витягне (Собко, Біле полум’я, 1952, 109).
10. розм. Бити батогом, нагаєм, києм і т. ін., протягуючи по тілу. Козак вип’є кухоль горілки, закусить, а тоді бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (Панч, Гомон. Україна, 1954, 226); Кірасирський офіцер підбасував конем і витягнув Дзевалтовського нагаєм по плечах… (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 521.