ВИТІ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТІПАТИ, аю, аєш, док., перех. Тіпаючи, очищати волокно льону, конопель і т. ін. від костриці. Притихла баба. Витіпувала жменю [конопель], а до них [Ілька та Зіньки]: — І що то — молоді: шу-шу, шу-шу (Головко, II, 1957, 28); Як заробить [Мотря] конопель, — то й добре. Помочить їх, висушить, витіпа (Мирний, II, 1954, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 512.