ВИХОЛО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХОЛОДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Випускати звідки-небудь тепло, робити щось холодним. [Старшина:] Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати (Кроп., II, 1958, 258).
2. перен., розм. Зменшувати силу почуття; охолоджувати. — Що мені до того — чи гаряча [пора], чи яка? Я вас вихолоджу, як не буде громади! (Мирний, II, 1954, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 533.