ВИ́ХОРИТИСЯ 1, иться і ВИ́ХРИ́ТИСЯ, ви́хри́ться, недок. Здійматися, крутитися, утворюючи вихор, вихори (див. ви́хор 1 1). Золотистим пилом вихориться сніг за гуртом дітлахів, що "поїздом" санчат мчать з гори (Вол., Озеро.., 1959, 138); Пара вихриться стовпами. Пилу горнеться сувій, Де проходить над степами Непоборний Суховій (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 99); * Образно. В кожного безліч думок вихрилось в голові (Коп., Лейтенанти, 1947, 3).
ВИ́ХОРИТИСЯ 2, иться і ВИХРИ́ТИСЯ, ви́хри́ться, недок. Стояти вихором, вихрами (див. ви́хор2). Над скронею в неї вихорилося пополовіле волосся (Чорн., Пісні.., 1958, 57); Невпорядкований чуб вихрився, надаючи Саїдові вигляду людини, що здатна упертися плечем у землю і спинити її одвічний біг (Ле, Міжгір’я, 1953, 209); Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося руде волосся (Смолич, II, 1958, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 534 - 535.