ВИЦЯЦЬКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЦЯЦЬКУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Прикрашати (розмальовувати, вишивати і т. ін.). Мати Тетяни хату вибілила, піч вицяцькувала, долівку вигладила (Горд., Чужу ниву.., 1947, 225); * Образно. — Та де ж ти… де тебе так вицяцькувало? — нарешті видушив із себе пасічник (Тулуб, Людолови, II, 1957, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 536.