ВИ́ЧЕСАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́чесати. Все те нове, блискуче, як блискучі чорні її очі, як і довга коса, вичесана та заплетена рожевими кісниками… (Мирний, III, 1954, 142); Одразу видно, що виростав при матері: чисте, охайне, вимите, вичесане… (Гончар, Таврія.., 1957, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 538.