ВИЧИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЧИСЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. 1. Рахувати. Він [Павлик] уже до тисячі вичислить (Горд., Буян, 1938, 5).
2. Перераховувати. І тліють огні тут могучі; усіх тут вичислювать я не берусь (Фр., XI, 1952, 414); Іван присяг би, що професор не вміє сам вичислити всіх міст у Німеччині або всіх гір у Франції, а йому двійку дав за це (Круш., Буденний хліб.., 1960, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 538.