ВИ́ЧИЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́чистити 1, 4. — А тут ще і Йосипенко підпіка та підогріва. То конюшня чому не вичищена, то сарай не виметений (Мирний, IV, 1955, 181); Семен був чисто виголений, одяг і чоботи вичищені, і сама виправка Семенова приємно вражала (Сміл., Зустрічі, 1936, 67); Воднораз пролунали густим цокотанням сотні підвід, блиснули на сонці сріблом старанно вичищеного реманенту (Епік, Тв., 1958, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 539.