ВИ́ШАРУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шарувати. Непомальований поміст був вишаруваний піском і чисто вимитий (Н.-Лев., III, 1956, 93); Лави кругом хати вистругані, вишарувані, наче з воску, жовтіють (Мирний, III, 1954, 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 540.