ВИШИ́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вишива́ти 1. З-під її тонких пальців виходили.. вишивані барвистими шовками квіти (Кобр., Вибр., 1954, 97); [Гапка:] У мене була зелена запаска, по берегах жовтим шовком вишивана (Сам., II, 1958, 121).
2. прикм. Оздоблений вишивкою. [Іван:] Коли б мене так дівчина любила, то була б у мене й сорочка вишивана, і стьожка шовкова (Кроп., І, 1958, 93); Підлогу позастилано ряднинками, на вікнах вишивані рушники (Мик., Кадильниця, 1959, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 540.