ВИШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ШИТИ, шию, шиєш, док. 1 перех. і неперех. Нашивати на тканину або шкіру візерунки нитками, бісером і т. ін. Хто йде — не мине, То кивне, то моргне. А я шовком вишиваю, В кватирочку виглядаю (Шевч., І, 1951, 129); Тітка за роботою. Сорочку дядькові вишиває (Коцюб., І, 1955, 460); Вишиють [дівочі руки] рушник — горітиме, мов жива калинова гілка! (Гончар, Таврія.., 1957, 17).
2. тільки док., перех. Витратити всю нитку, нитки на вишивання або шиття. Ниточку шовку вишила (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 541.