ВИ́ШКА, и, ж. 1. Надбудова зверху над спорудою. Кам’яний палац, наче іграшечка, з своїми вишками, різними візерунками понад вікнами та понад дверима (Мирний, IV, 1955, 159); Чуттям дерзновенного лету І захватом височини На вишці університету Серця напоїли вони (Бажан, Роки, 1957, 260).
2. Висока вузька дерев’яна або металева споруда на стовпах, призначена для спостережень, стрибків у воду і т. ін. або для укріплення чи розміщення чого-небудь (свердел, радіо та телевізійних приймально-передавальних апаратів і т. ін.) на певній висоті над землею. Над могутнім розливом хлібів де-не-де маячать сторожові вишки (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 3); Арсен задер голову й на вишці для стрибання в воду побачив молоду струнку дівчину в смугастому купальному костюмі (Дмит., Розлука, 1957, 10); Ліворуч.., на сірих узгір’ях, зводились нафтові вишки (Кучер, Зол. руки, 1948, 40): — Сюди прийде експедиція, збудують розвідувальні свердлові вишки… (Донч., II, 1956, 69); Василько вважав, що будинок і справді гарний, та телевізійна вишка краще (Сміл., Крила, 1954, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 541.