ВИ́ШКРЯБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шкрябати 1. Тепер камера мала інший вигляд: столи були винесені, дірява підлога вимита, вишкрябана (Вас., І, 1959, 202); Найяскравіше впадав у вічі вздовж усієї стіни вишкрябаний лозунг (Досв., Вибр., 1959, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 543.