ВИШПО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШПОРТАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Шпортаючи, риючи, діставати, витягати що-небудь звідкись. Брудні, обдерті, [діти] вишпортували напівбосими ногами паливо із звалищ, зникали з оберемками трісок у бічних вуличках і знову поверталися (Іваничук, На краю.., 1960, 18); Він своїм закованим костуром почав шпортати землю, відважив одну дернину, другу, вишпортав трохи глини, люди зирнули і ахнули (Фр., І, 1955, 267).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 544.