ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЩЕБЕТАТИ, бечу, бечеш, док., розм. 1. Щебетати, співати на всі лади (про птахів). Три пташки вищебечують в зеленім у саду (Тич., Вибр., 1945, 70).
2. перен., жарт. Говорити дзвінко, жваво (переважно про жінок і дітей). І пішла Параска вищебечувати та розпитувати кума, де і як живе (Мирний, IV, 1955, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 546.