ВИЩУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЩУПАТИ, аю, аєш, док., перех. Щупати, обмацувати кого-, що-небудь з усіх боків; // Щупаючи, виявляти, знаходити що-небудь. Висушує [Катерина] бадилля, обриває стручки і руками вищупує кожну бобину (Чорн., Визвол. земля, 1950, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 547.