ВИ́ЇМКА, и, ж. 1. Невелика заглибина, западина у чому-небудь. Вони знову оглянули знайому дорогу, на якій було вивчено кожен камінь, виїмку і поворот (Кучер, Чорноморці, 1956, 307); Її налякали й дядькові очі й химерні губи — верхня схожа на чирвину, товсто вростала у виїмку нижньої (Стельмах, Хліб.., 1959, 353); // Заглибина, зроблена способом виймання, вирізування і т. ін. частини чого-небудь звідкись. За тунелем пішов глибокий арик — виїмка аж до північного тунелю (Ле, Міжгір’я, 1953, 246); Півкруглі й круглі напилки застосовують для обпилювання угнутих поверхонь, розпилювання круглих отворів і виїмок (Практ. з машинозн., 1957, 60).
2. заст. Те саме, що ви́няток. 4 збірники моїх новел, видані "Видавничою Спілкою", обнімають усі мої опубліковані досі новели, з виїмкою 3-х оповідань для дітей (Коцюб., III, 1956, 287).
3. кул. Інструмент, яким роблять заглибини в продуктах або кулінарних виробах. Для нарізання картоплі у формі стружки.. застосовують спеціальні ножі, а для вирізування кульок — виїмки різних розмірів (Технол. пригот. їжі, 1957, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 402.