ВКАРБО́ВАНИЙ (УКАРБО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкарбува́ти. Колись Франко сидів тут [у тюрмі], та не стих Бунтарський дух. Він навіть гнівні вірші Творив тут, кажуть. Онде на стіні слова його, вкарбовані у камінь (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 695.