ВКО́ЛЮВАТИ 1 (УКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВКОЛО́ТИ (УКОЛО́ТИ), вколю́, вко́леш, док., перех. Встромляти, втикати щось гостре в що-небудь. Знайшла голку й до чоловіка підійшла, щоб гудзик пришити. Тихін розхристав полушубок і, як уколола вже Марія якийсь раз, сказав їй: — Щось за гвалт на селі знявся (Головко, II, 1957, 154).
ВКО́ЛЮВАТИ2 див. уко́лювати 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 698.